“Щоб реформувати освіту в Україні і зробити її якісною, потрібно, щоб до цього були долучені всі суспільні групи: державні та місцеві органи влади, вчителі, батьки та діти. По-іншому ніяк!”, – це головний висновок після навчального візиту у Фінляндію, який зробила заступниця міністра освіти і науки України Любомири Мандзій.

18 освітян – представники керівництва МОН, регіональних ІППО, Державної служби якості освіти та Українського центру оцінювання якості освіти – відвідали Національне агентство Фінляндії з питань освіти, Педагогічний факультет Гельсінського університету, Університет прикладних наук Хаага-Хеліа, Центр оцінювання освіти Гельсінського Університету, Фінський Центр освітнього оцінювання та дві школи.

Навчальний візит у Фінляндію відбувся наприкінці жовтня в межаї проєкту “Фінська підтримка реформи української школи”, який фінансують Міністерство закордонних справ Фінляндії та ЄС.

Розповідаємо, про що українські освітяни дізнались під час поїздки.

ШКОЛА

Школа у Фінляндії має три ступені: початкова (1-6 класи), основна (7-9 класи) і старша (10-12 класи). У старшій школі навчальний рік поділено на п’ять періодів. Загалом за 3 роки старшої школи учні мають опанувати 75 курсів, з яких 47 – обов’язкові.

Фото надане учасниками візиту

Заступниця міністра освіти і науки України Любомира Мандзій виокремила такі наріжні камені фінської освіти: висока довіра суспільства до вчителів, перегляд національної освітньої програми (curriculum) раз на 10 років (реакція на зміни у світі), рівність в освіті, автономія шкіл (самостійне щорічне самооцінювання, відсутність шкільних інспекторів).

Державна експертка директорату дошкільної та шкільної освіти МОН Олена Ліннік каже, що цінним став досвід спілкування з фінськими вчителями та учнями: “Нам було цікаво, як учителі складають навчальні плани, як у школах організоване шкільне харчування з дотримання концепції здорового харчування та питного режиму”.

Проректорка Запорізького ОІППО Людмила Чернікова каже, що фіни реалізували вдалу комбінацію. З одного боку, чітка, логічно-продумана схема організації освітньої системи. З іншого – всередині структури кожному вчителю і школі надані велика свобода і автономія – у витрачанні коштів, у виборі курсів.

“Також мене вразила особиста відповідальність кожного. Вчителя – як він вчить дітей. Учнів – який прогрес буде в навчанні. І це, насамперед, внутрішня відповідальність, – каже Людмила Чернікова.

Вона розповідає, що коли відвідували в одній зі шкіл урок дизайну, в учнів було завдання працювати в певній програмі. На екрані монітора одного учня в цей час була його сторінка в соціальній мережі.

“Я кажу учителю: “Дитина не працює за вашим завданням, проводить час у Фейсбуці, а ви жодним чином не реагуєте”. На це почула відповідь: “Це його особиста відповідальність”. Якщо він зараз не виконає завдання, то потім не напише контрольну роботу. Учень має відповідати за свої вчинки”.

Бібліотека Oodi (“ода” з фінської) у Гельсінкі, яку відвідала українська делегація. Кожного дня в бібліотеку приходять 10 тисяч людей. Фото надано учасниками візиту

Мета фінської освіти, за словами пані Людмили, – зробити дітей щасливими й успішними в житті. А ще – прищепити їм базові цінності: справедливість, чесність, порядність, відповідальність. “Саме від цього вони відштовхуються, коли вирішують, чого навчати дітей у школі”.

Для позитивних зрушень у розбудові старшої профільної школи в Україні потрібно, насамперед, посилювати матеріальну базу і узгоджувати нормативно-правову базу, каже ректор Житомирського ОІППО Ігор Смагін. “У фінській старшій школі немає класно-урочної системи. Є змінні групи, освітні траєкторії, модулі. Для нас це проблема. Це потребує змін –організаційних, логістичних і фінансових основ діяльності школи”.

Фінські учні працюють над проєктами, починаючи з молодших класів. У школах, які ми відвідали, усі результати роботи дітей – у коридорах. Ви можете побачити зразки проєктної діяльності. Навіть на уроках математики. Ми побачили зроблені з паперу геометричні фігури. Я навіть не здогадувався, що можна такі зробити”.

У фінських школах фізичній активності дітей приділяють серйозну увагу. Пан Ігор ділиться враженнями: незважаючи на погоду, перерви діти проводять на вулиці. Біля шкіл є спортивне знаряддя.

“Розмовляли з одним учнем українського походження. Він із гордістю розповідає: “Я ж маю бути адаптованим до цих умов, тому плаваю в Балтійському морі, навіть за температури в 5 градусів””.

Хлопець з навушниками на шиї – учень українського походження. Фото надане учасниками візиту

ПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ

У Фінляндії висока конкуренція за те, щоб стати вчителем. Успішні абітурієнти мають високі бали, позитивні риси особистості, відмінні комунікативні вміння. Конкурс на вступ десять людей на місце.

“Усі педагоги у Фінляндії – магістри. Під час навчання в університетах майбутні вчителі проходять довготривалі практики у школах, які для цього існують у структурі університетів. Мінімум для магістрів – 80 уроків під час практики”, – каже Любомира Мандзій.

“Нам на курсах підвищення кваліфікації потрібно робити більше педагогічної практики – в різних варіантах”, – додає Людмила Чернікова.

У Фінляндії можливості органів місцевої влади та шкіл щодо фінансування професійного розвитку вчителів – непропорційні. Головна причина – спосіб фінансування освіти. Різні громади мають різні соціально-економічний розвиток, а центральний уряд має обмежений вплив на бюджетні рішення органів місцевої влади чи шкіл.

ЩО МОЖНА ЗМІНЮВАТИ І ЗАПРОВАДЖУВАТИ В НАС

Ігор Смагін зізнається: завдяки навчальному візиту у Фінляндію вдалося налагодити тісніші міжінституційні і професійні контакти всередині української делегації.

“Вийшов вдалий підбір учасників. Були представники Міністерства освіти і науки, група з ДСЯО, УЦОЯО, колеги з обласних ІППО. У нас була можливість обговорювати, дискутувати, шукати спільні рішення, чути одне одного. Ми всі побачили ситуацію, наприклад, із супервізією очима одне одного”.

Потрібно поступово змінювати підхід вітчизняних педагогів до проєктної діяльності, впевнений він. “Ми думаємо, як це можна запускати на курсах підвищення кваліфікації, щоб у вчителів трохи змінилося ставлення до роботи над проєктами і залучення школярів. Проєктна робота – це комплексний розвиток. У фінських школах вона проходить через увесь навчальний процес. А в нас проєкти – це лише епізоди, на жаль”, – каже Ігор Смагін.

Варто, на думку пана Ігоря, запроваджувати в університетах курси, які стосуються здоров’я дітей. “У нас в Новоград-Волинському були дитячі садочки, де дітей загартовували із 3-х років. Взимку діти обливалися водою”.

Людмила Чернікова вважає, що цілком реально запроваджувати підхід до навчання, який існує у старшій школі Фінляндії, на курсах підвищення кваліфікації. “Це може бути інваріантний модуль, який слухає вся група, а потім додаються варіативні модулі, коли слухачі перемішуються між собою і ходять на вибіркові спецкурси”.

Також, на думку пані Людмили, варто запроваджувати в інститутах післядипломної освіти маркетингові відділи. “У фінських школах такі відділи успішно працюють. Вони підтримують зв’язки з іноземними організаціями, представляють навчальний заклад на різних заходах. Це цілеспрямована робота”.

“У фінській освіті є багато практичних моделей, які ми можемо інтегрувати в українську систему освіти, але чи вони будуть працювати в нашій країні – інше питання, – зауважила Любомира Мадзій. – Саме тому, ми говоримо про співпрацю, у межах якої будемо створювати та вибудовувати власні моделі та програми.

Деякі елементи фінської освіти ми вже застосовуємо, а деякі – тільки у процесі імплементації. Хочу зазначити, що у Фінляндії школа підлаштовується під дітей, а не навпаки. І в їхній практиці – це хороша модель, яку ми сьогодні втілюємо у концепції Нової української школи”.

Школа Віккі, в якій студенти проходять практику. Фото надане учасниками візиту

Також пані Любомира підкреслила, що важливо посилено працювати над тим, щоб учитель в Україні мав таку ж автономію, як у Фінляндії. Та насамперед варто повернути українському вчителю статус “повага до педагога”.

Олена Ліннік переконана, що з фінського досвіду можна запозичити особливості побудови національної освітньої програми (аналог нашого Державного стандарту освіти) з урахуванням організації освітнього процесу в старшій школі, вибірковості дисциплін для поглибленого вивчення. Варто також звернути увагу на інтеграцію змісту освіти через створення міждисциплінарних проєктів.

Ще в Україні можна імплементувати здобуття професійної освіти в інститутах прикладних наук та створення середніх шкіл при педагогічних інститутах для педагогічної практики студентів”.

І додає: “Запозичуючи європейський досвід, дуже важливо враховувати особливості українців та особливості національної системи освіти. Українська освіта має багато освітніх традицій, які варто зберегти”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото надане учасниками візиту

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Оригінал матеріалу знаходиться за цим посиланням. Натисніть для перегляду.